пʼятниця, 31 липня 2020 р.
середа, 22 липня 2020 р.
STEMимо влітку разом:
- знайомтеся зі збірником «STEM-тиждень — 2020» на платформі «Якість освіти» http://yakistosviti.com.ua/uk/Proekt-IA-doslidnik
- обирайте цікаві розробки для проведення STEM-заходів у кейсах методичних матеріалів, які педагогічні працівники презентували під час проведення STEM-тижня у рамках фестивалю «STEM-весна-2020» http://yakistosviti.com.ua/userfiles/file/2020_ZBIRNYK-STEM-TYZHD.pdf
- реєструйтеся на літню сесію (18-20 серпня) для навчання, отримання матеріалів за посиланням: https://cutt.ly/Gu3JSeq
понеділок, 20 липня 2020 р.
Оздоровчо-екскурсійна подорож Закарпатською обл. з виїздом в Угорщину та Австрію. 20-26.07.2011 р.
Літній період - час відпочинку, подорожей та нових вражень.
2020 рік вніс корективи в наші плани та задуми, а також дав багато приводів для спогадів...
9 років тому, а саме з 20 по 29 липня 2011 р. 8 кращих гуртківців Великобірківського БТШ мали змогу відпочити в оздоровчо-екскурсійній подорожі Закарпатською областю з виїздом в Угорщину та Австрію на запрошення Українського державного центру позашкільної освіти.
Пригадується, що хвилюванню нашому не було меж, адже перший раз ми організовували групу для виїзду за кордон, перший раз діти отримували проїзні дитячі квитки, перший раз батьки так далеко від себе відправляли дитину....
Та все ж, вирішивши всі фінансові, документальні та емоційні проблеми, 20 липня група гуртківців у складі Габ’ян Леонідії, Лісовської Анастасії, Джуджук Соломії, Жидчук Катерини, Барбарош Ольги, Урманця Ігоря, Мороза Тараса та Бетлея Ігоря на чолі з методистом Урманець Ольгою Дмитрівною вирушила поїздом до Мукачево. Звідти персональний транспорт нас доправив до бази відпочинку "Смерековий камінь", що розташована в затишному куточку Карпатських гір серед величного букового лісу в національному парку "Зачарований край". Навіть проливний дощ, який нас зустрів в горах не помішав хорошому настрою, новим знайомствам та враженням. Адже, саме тут зустрілися учасники майбутньої подорожі із всіх куточків України, а це майже 100 гуртківців. Тернопільську область представляли крім вихованців Великобірківського БТШ ще учасники зразкового ансамблю естрадно-спортивного танцю «Наталі» Чортківського районного палацу дітей та юнацтва на чолі з керівником Наталею Корнелівною Гребенюк.
Тож сьогодні запрошуємо наших друзів до заочної подорожі мальовничими місцями, якими подорожували кращі позашкільники України.
Подорож, яка була організована туристичною фірмою «Аквілон світ», розпочалася із відвідин древнього замку, який видно, з якого б боку не наближалися до Мукачева. Замок “Паланок” – один з найцінніших історичних і військово-архітектурних пам’яток Закарпаття та всієї України XIV-XVII століть. Розташований в південно-західній частині міста Мукачево на горі вулканічного походження висотою 68 метрів і займає площу 13930 кв. метрів і відіграв важливу роль у становленні Мукачева. Саме з ним пов'язують і походження назви міста. Одна легенда свідчить, що місто будувалося в тяжких муках, інша — що нібито під замком на річці Латориці були млини, де мололи зерно на муку і назва походить від слова мука.
Історія замку насичена подіями, бойовою славою і овіяна легендами про те, як князь Корятович чорта надурив, вирубуючи в скелі 85-метровий колодязь, та бувальщинами про героїчну оборону твердині під проводом безстрашної Ілони Зріні. Мукачівський замок був збудований для охорони і контролю торгових і воєнних шляхів, що схрещувалися тут.
Дуже вразила юних туристів оборонна система замку, де є 14 веж, а у верхній частині знаходиться великий палац. Цікавим фактом стало те, що за всю історію існування замку він жодного разу не був захоплений чесним шляхом. А тільки під час однієї з найбільших облог, яку здійснили війська австрійського імператора, коли командувала обороною замку мати князя Ференца Ракоці ІІ Ілона Зріні, її зрадили, отруївши воду в колодязі, без якої жити там стало неможливо і вона прийняла рішення про капітуляцію. Після захоплення замку австрійці його реконструювали, зробивши замок найсильнішою фортецею на сході Австрійської імперії .
А ще на нас чекала цікава екскурсія центральними вулицями м.Мукачева.
Адже це місто має давню і славну історію і є одною з найбільш цікавих сторінок Закарпаття. Мукачево засноване на перехресті історично сформованих торгових шляхів, у XIV столітті йому було надано статус міста. З давніх часів тут перетиналися не тільки торговельні шляхи, але й стикалися різні культури. Над Мукачево протягом віків проносилися різні політичні бурі. Воно входило до складу Угорщини, Галицько-волинського князівства, Австрії, Австро-Угорщини, Чехословаччини, Радянського Союзу. Тепер воно у складі незалежної, суверенної Української держави.
Ознайомившись із роботою Мукачівського будинку творчості ми вирушили до термальних басейнів в м.Берегове. В Берегові термально-лікувальний басейн знаходиться біля спортивної бази "Закарпаття". Цікаво, що басейн зводили в 60-х роках минулого століття як частину бази для радянських спортсменів, але пізніше геологи виявили, що вода володіє цілющими властивостями, і тепер басейн можуть відвідувати і звичайні громадяни. Наповнюється басейн з гейзера півторакілометрової глибини, кремнієво-азото-вуглекисло-хлоридно-натрієвими водами високої мінералізації, що винищують більшість мікробів. Водичка, доречі, має температуру біля 50 градусів цельсія, щоправда, в басейні охолоджується десь до 30. Через специфіку таких ванн, їх не можна проводити більше двох годин на добу, але в помірних дозах вони є особливо корисними для людей з проблемами опорно-рухової системи.
Побачивши перлини Закарпаття, ми вирушили зранку 22.07. до Угорщини. Перетнувши кордон, перед нами відкрила свої простори країна, де пам'ятники архітектури тісно сусідять з унікальними природними ландшафтами. В Угорщині на нас чекали лісисті гори, річки, озера, безкрайні степи, парки та заповідники незайманої природи, розкидані по всій країні, невеликі білі будиночки з дахами під черепицею, тисячолітні монастирі, садиби, сотні термальних джерел, які допомагають відновити здоров'я. А ще різноманітна національна кухня, культурні і природні пам'ятники та широкі, рівні і чисті дороги, придорожні культурні місця відпочинку, яких в нас, нажаль, нема.
Поселились ми в найвідомішому курортному угорському містечку Тісафюред на озері Тиса. Це озеро є другою за площею водоймою Угорщини. Тиса славиться своєю риболовлею і полюванням, але особливо - прекрасними умовами для занять водними видами спорту. До речі, помилуватися красою водних рукавів Тиси, засіяних жовтими лататтям, білою лілією, спостерігати за маленькими і великими чаплями, чорними лелеками, рідкісними балабанами ми також змогли, завдяки прогулянці на моторному човні. А ще побачили уздовж узбережжя численні бази відпочинку, кемпінги, і пункти прокату.
Тісафюред є дуже популярний і улюблений сімейний курорт Угорщини через дрібно піщаний великий пляж та термальні купальні. Приємне купання та відпочинок у термальній купальні, яка має два термальних, сімейний та великий басейни, багату зону відпочинку на нас чекали через день.
До речі, саме в Тісафюреді в 1949 р. був створений перший в країні сільський музей Пала Кішша, в якому демонструються характерні "фюредські сідла" алфельдських пастухів і кераміка гончарного центру, а в гончарному будинку представлені роботи відомої фюредської династії гончарів і гончарна майстерня.
Та найбільш вражаючі для всіх подорожуючих були екскурсії...
Вранці 24.07. ми відправилися до Відня - столиці Імперії, міста музеїв і виставкових залів, батьківщини вальсу. Щоб відчути неповторний шарм одного з найпрекрасніших міст світу, побачити всі його основні пам'ятки: Палац Хофбург, Собор св. Штефана, Парламент, Міську Ратушу, палац Бельведер, будівлю віденської Опери, набережні Дунаю, оглянути палацово-парковий ансамбль Шенбрунн та провести вільний час в центрі міста, де прогулялися по старовинних вуличках міста і покуштувати справжньої віденської їжі.
Перше, що вразило у Відні, – це велич та розкіш. Відень навіть порівнюють з величезним кремовим тортом. Голова йде обертом, коли потрапляєш у центр міста, від тої краси та величі навколишніх будинків, палаців, храмів, музеїв… На жаль, наше перебування у Відні було не настільки довгим, щоб встигнути відвідати хоча б так звані «головні визначні місця», але з того, що ми побачили, найбільше припав до душі кафедральний собор Св. Штефана, що будувався майже 200 років. Він споруджений у стилі полум'яніючої готики, а його дзвіниця - третя за висотою в Європі (137 м). Собор Святого Штефана – національний символ Відня та Австрії, одна з видатних кафедральних споруд в світі, його історія бере своє коріння з глибини століть. Собор будувався, перебудовувався, реставрувався в перебігу багатьох сторіч, його історія невіддільна від історії Відня і Австрії.
Попрямувавши неспішною ходою від собору Св. Штефана по фешенебельній вулиці Грабен, зупинились біля чумової колони, спорудженої у Відні, як і в багатьох містах Європи, у 1679 році з нагоди закінчення епідемії, через яку померло мало не чверть населення континенту. Між іншим, мало хто знає, що відома пісенька "Ах, мій милий Августин" присвячена простому віденському алкоголіку, який провів всю епідемію в запої і, можливо, завдяки цьому залишився живий.
Побували біля першої кав’яні Відня і Європи, яку відкрив у 1683 році українець Юрій Кульчицький в кравецькому ряду біля собору. Завдяки Кульчицькому кава стала відомою в Австрії, і з часом його кав'ярня перетворилася на одне з найпопулярніших місць у місті. Кульчицький завжди обслуговував кавою в турецькому вбранні, чим додавав оригінальності місцю. Іншою його ідеєю було подавати каву з молоком та цукром, що було невідоме туркам, але сподобалося віденцям. Пам'ять про Кульчицького увічнено статуєю на одній із віденських вулиць. Памятник зображає Кульчицького, який тримає тацю та кофейник, завдяки популярній легенді він вважається охоронцем віденських кав'ярень.
Скуштували ми і справжній шніцель по-віденськи що, як правило, подається з холодною картоплею, збризнутою оцтом, в дуже красивому і затишному кафе «Rosenburgen».
Чарівне місто, столиця Угорщини – Будапешт чекало на нас 26.07.
"Париж на Дунаї" - саме так називають це місто його жителі і гості, які отримують це враження з перших же хвилин перебування тут. Прекрасні ажурні мости, горбкувата Буда, метушливий Пешт і Дунай, що розділив на дві частини і угорську столицю, і саму Угорщину .
Місто, що виросло на місці Аквінкум,, назвали Будою. У XIII столітті він був повністю зруйнований під час монголо-татарської навали. При відновленні центр міста був перенесений на Фортечну гору, де був зведений Королівський палац. Будою стали називати це нове поселення, а колишнє одержало назву Обуда, тобто Стара Буда. На протилежному березі Дунаю, тим часом ріс центр ремесла і торгівлі - Пешт. Ці поселення розвивалися як три самостійних міста до 1873 р., коли офіційно відбулося їх об'єднання і народження Будапешта.
Приблизно за тридцять років до цього було збудовано перший з теперішніх дев'яти мостів через Дунай - Ланцюговий міст, який став символом міста. Будайська панорама - Фортечний район із собором Матяша та гора Геллерт із Цитаделлю - стала частиною Світової культурної спадщини ЮНЕСКО.
Одною із найкрасивіших будівель Будапешта є Парламент, що має характерні риси епохи ренесансу і нагадує аналогічну будівлю в Лондоні. Саме в Парламенті почала функціонувати перша в Угорщині система парового опалення.
Будайський Палац розташовується на протилежному березі Дунаю. Він служив резиденцією ерцгерцога і намісників. Під час Другої світової війни палац повністю було знищено пожежами, а в наші дні є головною визначною пам'яткою угорської столиці, гордо підносячись над Дунаєм. Саме панорама цього палацу та Будайська частини міста з видом на річку занесена ЮНЕСКО в Скарбницю світової спадщини.
Не менш примітною є і Церква Матіяша в готичному стилі, названа на честь благородного короля, який двічі в ній вінчався. Будівництво храму тривало з XIII по XV століття. Краса і цілісність цієї церкви в усі віки захоплювали безліч мандрівників. Навіть турки, що захопили Буду в 1541 році, не зруйнували храм,а лише замазали фрески.
Поруч з Церквою Матіяша в 1905 році був побудований Рибальський Бастіон з витонченими білосніжними вежами. З його стін відкривається неймовірна панорама міста та Дунаю, звідси ми бачили Базиліку святого Іштвана - найбільшої церкви в місті з висотою купола в 96 м, що вміщає 8500 чоловік.
Захоплююче враження на нас справив міський парк Варошлігет, ще в 1241 році згадувався як заболочене, кинуте місце. В даний час його прикрашають стрункі алеї і замок Вайдахуняд, що демонструє всі архітектурні стилі Угорщини. У цьому парку знаходиться єдиний в Європі ботанічний сад для сліпих, який за спеціальною азбукою знайомить відвідувачів з усілякими рослинами з різних куточків земної кулі.
Перед парком знаходиться велична Площа Героїв з помпезною колонадою і 36-метровим стовпом, увінчаним скульптурою Архангела Гавриїла. На цій же площі розташовується Музей образотворчого мистецтва .
Справжня гордість Будапешта - численні термальні джерела. Ще римські патриції приїжджали сюди, щоб підлікувати і тіло, і душу в мінеральних водах. Будапешт за кількістю термальних джерел можна сміливо назвати одним з найбільших курортів Європи. Ще дуже давно першими корисні властивості гарячих джерел оцінили правителі Римської імперії. На території Будапешта знаходиться більше сотні термальних джерел. Багато з них живлять різні купальні, басейни, водолікарні. Вони допомагають від 40 видів різних хвороб і приносять полегшення за допомогою цілющих вод та грязей угорської столиці.
Міський громадський транспорт теж має свої особливості: його тут аж 10 видів! У Будапешті є метро, автобуси, трамваї і тролейбуси, а також залізниця приміського сполучення HEV. Центр міста від 1896 року з'єднався з міським парком "Варошлігет" першою на континенті підземною залізницею. Ще в Будайскі гори ведуть канатна дорога і зубчата залізниця, а до Будайської фортеці піднімається старовинний фунікулер.
А ще назавжди в нашій пам’яті залишиться музей марципанів. Адже, поруч з Рибацьким бастіоном, під покровом пафосного готелю «Хілтон», розташована філія марципанового музею в Сентендре. Філія музею хоч невелика, але все одно вражаюча. Особливо, порадували монументальні споруди на зразок моделі Парламенту і фігури австрійської імператриці Елізабет (вона ж Сісі) в повний зріст. Скульптура Білосніжки і семеро гномів також вражала своєю яскравістю. Були скульптури з марципанів, присвячені різним мультфільмам, багато у формі палаців, замків, рослин. Важко подумати, що ці солодощі колись хтось з’їсть.
До речі, музеїв, присвячених їжі, не так вже й мало. В Америці є музеї картоплі та бананів, в Нідерландах - музей голландського сиру, є музеї консервованої шинки, салямі, гірчиці, смаженої ковбаси, шоколаду ... Однак марципан - річ особлива. З нього дійсно створюються твори мистецтва, які можуть простояти до ста років, і нічого з ними не станеться.
Марципанова маса підходить для ліплення навіть краще, ніж глина або віск, і в приготуванні досить проста. Все, що для неї потрібно - це мигдаль (його в марципанів повинно бути не менше 33%), цукор, яйця, ароматизатори та харчові барвники; подрібнили все це, перемішали - і вуаля, можна займатися ліпленням. Тим більше що в двох десятках мигдалевих горіхів міститься добова норма вітаміну Е, необхідного для організму.
Історія походження марципана покрита віковим туманом. Одна з найпоширеніших легенд говорить, що марципан був винайдений в Італії в рік великого неврожаю, коли хліб не було з чого пекти, і люди від голоду вимирали мало не цілими селами. Італійці з'ясували, що єдиним продуктом, який пережив нашестя комах-шкідників, мороз, посуху, виявився мигдаль, довелося експериментувати з ним. Так з'явився мигдальний хліб, мигдальна піца, соус, а потім і марципан.
Останньою і не менш цікавою поїздкою була екскурсія в місто Дебрецен - один з найбільших і промислових центрів Угорщини.
А пролягала наша дорога через найстаріший і найбільший національний парк Угорщини «Хортобадь», заснований в 1973 році. У 1999 році він включений в список світової культурної спадщини ЮНЕСКО. Охороняє унікальні природні комплекси в басейні річки Хортобадь, представлені солончаковими степами і заболоченими просторами в заплаві Хортобадь. Важкодоступність і непридатність для сільськогосподарського освоєння з давніх пір зробили район парку одним з важливих місць відпочинку для різних перелітних птахів, а також місцем проживання численних водоплавних і навколоводних пернатих. Степи Хортобадь також є природними кормовими угіддями древніх угорських порід великої рогатої худоби. У парку мешкає 342 види птахів, 152 види тут гніздяться. Сюди приїжджають орнітологи щоб спостерігати за птахами.
Символом парку є Дев’ятиарочний міст, довжиною 167 метрів, побудований в 1833 році. Девятиарочний міст - один з найдовших в Угорщині, причому побудований він не над річкою, а над болотяною драговиною. Поруч з мостом знаходиться Чарда (заїжджий двір), який було побудована близько 300 років тому на древній Соляній дорозі, що вела з Буди в Трансільванію . У Чарді розташовується етнографічна виставка. На території парку функціонує кілька музеїв.
Цікава була екскурсія в місті Дебрецен - другому за величиною і значенням для культурного, політичного та економічного життя Угорщини. Це місто два рази ставало столицею країни і має цікаву історію. Дебрецен за часів Османської імперії часто попадав у важкі життєві ситуації, так як близько знаходився до кордону і не мав фортечних стін. Тому місто рятувалося лише завдяки дипломатичним здібностям своїх лідерів.
Символи міста - класичний Реформатський собор з пуританським внутрішнім оздобленням і лавками на 3000 місць є найбільшою Реформатською церквою країни. Відомий Кальвіністський коледж з бібліотекою, яка містить близько 300 тис. книг і Музей Дері з багатою колекцією картин, археологічних та етнографічних експонатів.
Кількість пам'яток міста надзвичайно велика. Це найстаріший діючий готель - «Араньбіка», найбільший млин в Європі - млин Божормени, на однойменній вулиці; наймасштабніший і барвистий квітковий карнавал Східної та Центральної Європи - Квітковий Карнавал, що проходить кожного серпня.
Парк Надьерде (перекладається як "Великий Ліс") - головна визначна пам'ятка північної частини міста. Парк отримав статус національного природного заповідника в 1939 році. Широко відомо не тільки на весь Дебрецен, а й далеко за його межами і озеро посеред заповідника, на берегах якого розташовані не тільки човнова станція, а й зоопарк, парк атракціонів, літній театр, стадіон, будинки відпочинку і величезний термальний комплекс з пляжами, готелями і салонами краси.
Крім самого озера прикрашає Дебрецен аквапарк. Коли туди заходиш, то відразу потрапляєш в тропічний рай!! Скрізь ростуть живі пальми і різні всякі тропічні рослини. Тут аж одинадцять водних гірок різної протяжності, оточених чудовими тропічними рослинами. Розкішні джакузі (сімейні і групові), коридори з бурхливою течією, які ведуть в затишні басейни в гротах, дитячий басейн, водні гриби і стіна скелелазів, з декількома трасами різної складності, яку омивають штучні хвилі. Головний плавальний басейн розміром 50 х20 метрів розташований неподалік від залу лікувальних гарячих басейнів, під одним дахом з яким розташовані ще вісім басейнів: 2 басейни для лікувальної гімнастики, 4 термальних басейнів, два басейни з холодною і гарячою водою, і кілька саун. Не тільки лікувальні та розважальні процедури надає Дебрецен - аквапарк радує відвідувачів ще і терасою-солярієм.
Приємні хвилини перебування в Угорщині залишилися позаду та ця подорож нашим вихованцям запам’ятається на все життя.
2020 рік вніс корективи в наші плани та задуми, а також дав багато приводів для спогадів...
9 років тому, а саме з 20 по 29 липня 2011 р. 8 кращих гуртківців Великобірківського БТШ мали змогу відпочити в оздоровчо-екскурсійній подорожі Закарпатською областю з виїздом в Угорщину та Австрію на запрошення Українського державного центру позашкільної освіти.
Пригадується, що хвилюванню нашому не було меж, адже перший раз ми організовували групу для виїзду за кордон, перший раз діти отримували проїзні дитячі квитки, перший раз батьки так далеко від себе відправляли дитину....
Та все ж, вирішивши всі фінансові, документальні та емоційні проблеми, 20 липня група гуртківців у складі Габ’ян Леонідії, Лісовської Анастасії, Джуджук Соломії, Жидчук Катерини, Барбарош Ольги, Урманця Ігоря, Мороза Тараса та Бетлея Ігоря на чолі з методистом Урманець Ольгою Дмитрівною вирушила поїздом до Мукачево. Звідти персональний транспорт нас доправив до бази відпочинку "Смерековий камінь", що розташована в затишному куточку Карпатських гір серед величного букового лісу в національному парку "Зачарований край". Навіть проливний дощ, який нас зустрів в горах не помішав хорошому настрою, новим знайомствам та враженням. Адже, саме тут зустрілися учасники майбутньої подорожі із всіх куточків України, а це майже 100 гуртківців. Тернопільську область представляли крім вихованців Великобірківського БТШ ще учасники зразкового ансамблю естрадно-спортивного танцю «Наталі» Чортківського районного палацу дітей та юнацтва на чолі з керівником Наталею Корнелівною Гребенюк.
Тож сьогодні запрошуємо наших друзів до заочної подорожі мальовничими місцями, якими подорожували кращі позашкільники України.
Подорож, яка була організована туристичною фірмою «Аквілон світ», розпочалася із відвідин древнього замку, який видно, з якого б боку не наближалися до Мукачева. Замок “Паланок” – один з найцінніших історичних і військово-архітектурних пам’яток Закарпаття та всієї України XIV-XVII століть. Розташований в південно-західній частині міста Мукачево на горі вулканічного походження висотою 68 метрів і займає площу 13930 кв. метрів і відіграв важливу роль у становленні Мукачева. Саме з ним пов'язують і походження назви міста. Одна легенда свідчить, що місто будувалося в тяжких муках, інша — що нібито під замком на річці Латориці були млини, де мололи зерно на муку і назва походить від слова мука.
Історія замку насичена подіями, бойовою славою і овіяна легендами про те, як князь Корятович чорта надурив, вирубуючи в скелі 85-метровий колодязь, та бувальщинами про героїчну оборону твердині під проводом безстрашної Ілони Зріні. Мукачівський замок був збудований для охорони і контролю торгових і воєнних шляхів, що схрещувалися тут.
Дуже вразила юних туристів оборонна система замку, де є 14 веж, а у верхній частині знаходиться великий палац. Цікавим фактом стало те, що за всю історію існування замку він жодного разу не був захоплений чесним шляхом. А тільки під час однієї з найбільших облог, яку здійснили війська австрійського імператора, коли командувала обороною замку мати князя Ференца Ракоці ІІ Ілона Зріні, її зрадили, отруївши воду в колодязі, без якої жити там стало неможливо і вона прийняла рішення про капітуляцію. Після захоплення замку австрійці його реконструювали, зробивши замок найсильнішою фортецею на сході Австрійської імперії .
А ще на нас чекала цікава екскурсія центральними вулицями м.Мукачева.
Адже це місто має давню і славну історію і є одною з найбільш цікавих сторінок Закарпаття. Мукачево засноване на перехресті історично сформованих торгових шляхів, у XIV столітті йому було надано статус міста. З давніх часів тут перетиналися не тільки торговельні шляхи, але й стикалися різні культури. Над Мукачево протягом віків проносилися різні політичні бурі. Воно входило до складу Угорщини, Галицько-волинського князівства, Австрії, Австро-Угорщини, Чехословаччини, Радянського Союзу. Тепер воно у складі незалежної, суверенної Української держави.
Ознайомившись із роботою Мукачівського будинку творчості ми вирушили до термальних басейнів в м.Берегове. В Берегові термально-лікувальний басейн знаходиться біля спортивної бази "Закарпаття". Цікаво, що басейн зводили в 60-х роках минулого століття як частину бази для радянських спортсменів, але пізніше геологи виявили, що вода володіє цілющими властивостями, і тепер басейн можуть відвідувати і звичайні громадяни. Наповнюється басейн з гейзера півторакілометрової глибини, кремнієво-азото-вуглекисло-хлоридно-натрієвими водами високої мінералізації, що винищують більшість мікробів. Водичка, доречі, має температуру біля 50 градусів цельсія, щоправда, в басейні охолоджується десь до 30. Через специфіку таких ванн, їх не можна проводити більше двох годин на добу, але в помірних дозах вони є особливо корисними для людей з проблемами опорно-рухової системи.
Побачивши перлини Закарпаття, ми вирушили зранку 22.07. до Угорщини. Перетнувши кордон, перед нами відкрила свої простори країна, де пам'ятники архітектури тісно сусідять з унікальними природними ландшафтами. В Угорщині на нас чекали лісисті гори, річки, озера, безкрайні степи, парки та заповідники незайманої природи, розкидані по всій країні, невеликі білі будиночки з дахами під черепицею, тисячолітні монастирі, садиби, сотні термальних джерел, які допомагають відновити здоров'я. А ще різноманітна національна кухня, культурні і природні пам'ятники та широкі, рівні і чисті дороги, придорожні культурні місця відпочинку, яких в нас, нажаль, нема.
Поселились ми в найвідомішому курортному угорському містечку Тісафюред на озері Тиса. Це озеро є другою за площею водоймою Угорщини. Тиса славиться своєю риболовлею і полюванням, але особливо - прекрасними умовами для занять водними видами спорту. До речі, помилуватися красою водних рукавів Тиси, засіяних жовтими лататтям, білою лілією, спостерігати за маленькими і великими чаплями, чорними лелеками, рідкісними балабанами ми також змогли, завдяки прогулянці на моторному човні. А ще побачили уздовж узбережжя численні бази відпочинку, кемпінги, і пункти прокату.
Тісафюред є дуже популярний і улюблений сімейний курорт Угорщини через дрібно піщаний великий пляж та термальні купальні. Приємне купання та відпочинок у термальній купальні, яка має два термальних, сімейний та великий басейни, багату зону відпочинку на нас чекали через день.
До речі, саме в Тісафюреді в 1949 р. був створений перший в країні сільський музей Пала Кішша, в якому демонструються характерні "фюредські сідла" алфельдських пастухів і кераміка гончарного центру, а в гончарному будинку представлені роботи відомої фюредської династії гончарів і гончарна майстерня.
Та найбільш вражаючі для всіх подорожуючих були екскурсії...
Вранці 24.07. ми відправилися до Відня - столиці Імперії, міста музеїв і виставкових залів, батьківщини вальсу. Щоб відчути неповторний шарм одного з найпрекрасніших міст світу, побачити всі його основні пам'ятки: Палац Хофбург, Собор св. Штефана, Парламент, Міську Ратушу, палац Бельведер, будівлю віденської Опери, набережні Дунаю, оглянути палацово-парковий ансамбль Шенбрунн та провести вільний час в центрі міста, де прогулялися по старовинних вуличках міста і покуштувати справжньої віденської їжі.
Перше, що вразило у Відні, – це велич та розкіш. Відень навіть порівнюють з величезним кремовим тортом. Голова йде обертом, коли потрапляєш у центр міста, від тої краси та величі навколишніх будинків, палаців, храмів, музеїв… На жаль, наше перебування у Відні було не настільки довгим, щоб встигнути відвідати хоча б так звані «головні визначні місця», але з того, що ми побачили, найбільше припав до душі кафедральний собор Св. Штефана, що будувався майже 200 років. Він споруджений у стилі полум'яніючої готики, а його дзвіниця - третя за висотою в Європі (137 м). Собор Святого Штефана – національний символ Відня та Австрії, одна з видатних кафедральних споруд в світі, його історія бере своє коріння з глибини століть. Собор будувався, перебудовувався, реставрувався в перебігу багатьох сторіч, його історія невіддільна від історії Відня і Австрії.
Попрямувавши неспішною ходою від собору Св. Штефана по фешенебельній вулиці Грабен, зупинились біля чумової колони, спорудженої у Відні, як і в багатьох містах Європи, у 1679 році з нагоди закінчення епідемії, через яку померло мало не чверть населення континенту. Між іншим, мало хто знає, що відома пісенька "Ах, мій милий Августин" присвячена простому віденському алкоголіку, який провів всю епідемію в запої і, можливо, завдяки цьому залишився живий.
Побували біля першої кав’яні Відня і Європи, яку відкрив у 1683 році українець Юрій Кульчицький в кравецькому ряду біля собору. Завдяки Кульчицькому кава стала відомою в Австрії, і з часом його кав'ярня перетворилася на одне з найпопулярніших місць у місті. Кульчицький завжди обслуговував кавою в турецькому вбранні, чим додавав оригінальності місцю. Іншою його ідеєю було подавати каву з молоком та цукром, що було невідоме туркам, але сподобалося віденцям. Пам'ять про Кульчицького увічнено статуєю на одній із віденських вулиць. Памятник зображає Кульчицького, який тримає тацю та кофейник, завдяки популярній легенді він вважається охоронцем віденських кав'ярень.
Скуштували ми і справжній шніцель по-віденськи що, як правило, подається з холодною картоплею, збризнутою оцтом, в дуже красивому і затишному кафе «Rosenburgen».
Чарівне місто, столиця Угорщини – Будапешт чекало на нас 26.07.
"Париж на Дунаї" - саме так називають це місто його жителі і гості, які отримують це враження з перших же хвилин перебування тут. Прекрасні ажурні мости, горбкувата Буда, метушливий Пешт і Дунай, що розділив на дві частини і угорську столицю, і саму Угорщину .
Місто, що виросло на місці Аквінкум,, назвали Будою. У XIII столітті він був повністю зруйнований під час монголо-татарської навали. При відновленні центр міста був перенесений на Фортечну гору, де був зведений Королівський палац. Будою стали називати це нове поселення, а колишнє одержало назву Обуда, тобто Стара Буда. На протилежному березі Дунаю, тим часом ріс центр ремесла і торгівлі - Пешт. Ці поселення розвивалися як три самостійних міста до 1873 р., коли офіційно відбулося їх об'єднання і народження Будапешта.
Приблизно за тридцять років до цього було збудовано перший з теперішніх дев'яти мостів через Дунай - Ланцюговий міст, який став символом міста. Будайська панорама - Фортечний район із собором Матяша та гора Геллерт із Цитаделлю - стала частиною Світової культурної спадщини ЮНЕСКО.
Одною із найкрасивіших будівель Будапешта є Парламент, що має характерні риси епохи ренесансу і нагадує аналогічну будівлю в Лондоні. Саме в Парламенті почала функціонувати перша в Угорщині система парового опалення.
Будайський Палац розташовується на протилежному березі Дунаю. Він служив резиденцією ерцгерцога і намісників. Під час Другої світової війни палац повністю було знищено пожежами, а в наші дні є головною визначною пам'яткою угорської столиці, гордо підносячись над Дунаєм. Саме панорама цього палацу та Будайська частини міста з видом на річку занесена ЮНЕСКО в Скарбницю світової спадщини.
Не менш примітною є і Церква Матіяша в готичному стилі, названа на честь благородного короля, який двічі в ній вінчався. Будівництво храму тривало з XIII по XV століття. Краса і цілісність цієї церкви в усі віки захоплювали безліч мандрівників. Навіть турки, що захопили Буду в 1541 році, не зруйнували храм,а лише замазали фрески.
Поруч з Церквою Матіяша в 1905 році був побудований Рибальський Бастіон з витонченими білосніжними вежами. З його стін відкривається неймовірна панорама міста та Дунаю, звідси ми бачили Базиліку святого Іштвана - найбільшої церкви в місті з висотою купола в 96 м, що вміщає 8500 чоловік.
Захоплююче враження на нас справив міський парк Варошлігет, ще в 1241 році згадувався як заболочене, кинуте місце. В даний час його прикрашають стрункі алеї і замок Вайдахуняд, що демонструє всі архітектурні стилі Угорщини. У цьому парку знаходиться єдиний в Європі ботанічний сад для сліпих, який за спеціальною азбукою знайомить відвідувачів з усілякими рослинами з різних куточків земної кулі.
Перед парком знаходиться велична Площа Героїв з помпезною колонадою і 36-метровим стовпом, увінчаним скульптурою Архангела Гавриїла. На цій же площі розташовується Музей образотворчого мистецтва .
Справжня гордість Будапешта - численні термальні джерела. Ще римські патриції приїжджали сюди, щоб підлікувати і тіло, і душу в мінеральних водах. Будапешт за кількістю термальних джерел можна сміливо назвати одним з найбільших курортів Європи. Ще дуже давно першими корисні властивості гарячих джерел оцінили правителі Римської імперії. На території Будапешта знаходиться більше сотні термальних джерел. Багато з них живлять різні купальні, басейни, водолікарні. Вони допомагають від 40 видів різних хвороб і приносять полегшення за допомогою цілющих вод та грязей угорської столиці.
Міський громадський транспорт теж має свої особливості: його тут аж 10 видів! У Будапешті є метро, автобуси, трамваї і тролейбуси, а також залізниця приміського сполучення HEV. Центр міста від 1896 року з'єднався з міським парком "Варошлігет" першою на континенті підземною залізницею. Ще в Будайскі гори ведуть канатна дорога і зубчата залізниця, а до Будайської фортеці піднімається старовинний фунікулер.
А ще назавжди в нашій пам’яті залишиться музей марципанів. Адже, поруч з Рибацьким бастіоном, під покровом пафосного готелю «Хілтон», розташована філія марципанового музею в Сентендре. Філія музею хоч невелика, але все одно вражаюча. Особливо, порадували монументальні споруди на зразок моделі Парламенту і фігури австрійської імператриці Елізабет (вона ж Сісі) в повний зріст. Скульптура Білосніжки і семеро гномів також вражала своєю яскравістю. Були скульптури з марципанів, присвячені різним мультфільмам, багато у формі палаців, замків, рослин. Важко подумати, що ці солодощі колись хтось з’їсть.
До речі, музеїв, присвячених їжі, не так вже й мало. В Америці є музеї картоплі та бананів, в Нідерландах - музей голландського сиру, є музеї консервованої шинки, салямі, гірчиці, смаженої ковбаси, шоколаду ... Однак марципан - річ особлива. З нього дійсно створюються твори мистецтва, які можуть простояти до ста років, і нічого з ними не станеться.
Марципанова маса підходить для ліплення навіть краще, ніж глина або віск, і в приготуванні досить проста. Все, що для неї потрібно - це мигдаль (його в марципанів повинно бути не менше 33%), цукор, яйця, ароматизатори та харчові барвники; подрібнили все це, перемішали - і вуаля, можна займатися ліпленням. Тим більше що в двох десятках мигдалевих горіхів міститься добова норма вітаміну Е, необхідного для організму.
Історія походження марципана покрита віковим туманом. Одна з найпоширеніших легенд говорить, що марципан був винайдений в Італії в рік великого неврожаю, коли хліб не було з чого пекти, і люди від голоду вимирали мало не цілими селами. Італійці з'ясували, що єдиним продуктом, який пережив нашестя комах-шкідників, мороз, посуху, виявився мигдаль, довелося експериментувати з ним. Так з'явився мигдальний хліб, мигдальна піца, соус, а потім і марципан.
Останньою і не менш цікавою поїздкою була екскурсія в місто Дебрецен - один з найбільших і промислових центрів Угорщини.
А пролягала наша дорога через найстаріший і найбільший національний парк Угорщини «Хортобадь», заснований в 1973 році. У 1999 році він включений в список світової культурної спадщини ЮНЕСКО. Охороняє унікальні природні комплекси в басейні річки Хортобадь, представлені солончаковими степами і заболоченими просторами в заплаві Хортобадь. Важкодоступність і непридатність для сільськогосподарського освоєння з давніх пір зробили район парку одним з важливих місць відпочинку для різних перелітних птахів, а також місцем проживання численних водоплавних і навколоводних пернатих. Степи Хортобадь також є природними кормовими угіддями древніх угорських порід великої рогатої худоби. У парку мешкає 342 види птахів, 152 види тут гніздяться. Сюди приїжджають орнітологи щоб спостерігати за птахами.
Символом парку є Дев’ятиарочний міст, довжиною 167 метрів, побудований в 1833 році. Девятиарочний міст - один з найдовших в Угорщині, причому побудований він не над річкою, а над болотяною драговиною. Поруч з мостом знаходиться Чарда (заїжджий двір), який було побудована близько 300 років тому на древній Соляній дорозі, що вела з Буди в Трансільванію . У Чарді розташовується етнографічна виставка. На території парку функціонує кілька музеїв.
Цікава була екскурсія в місті Дебрецен - другому за величиною і значенням для культурного, політичного та економічного життя Угорщини. Це місто два рази ставало столицею країни і має цікаву історію. Дебрецен за часів Османської імперії часто попадав у важкі життєві ситуації, так як близько знаходився до кордону і не мав фортечних стін. Тому місто рятувалося лише завдяки дипломатичним здібностям своїх лідерів.
Символи міста - класичний Реформатський собор з пуританським внутрішнім оздобленням і лавками на 3000 місць є найбільшою Реформатською церквою країни. Відомий Кальвіністський коледж з бібліотекою, яка містить близько 300 тис. книг і Музей Дері з багатою колекцією картин, археологічних та етнографічних експонатів.
Кількість пам'яток міста надзвичайно велика. Це найстаріший діючий готель - «Араньбіка», найбільший млин в Європі - млин Божормени, на однойменній вулиці; наймасштабніший і барвистий квітковий карнавал Східної та Центральної Європи - Квітковий Карнавал, що проходить кожного серпня.
Парк Надьерде (перекладається як "Великий Ліс") - головна визначна пам'ятка північної частини міста. Парк отримав статус національного природного заповідника в 1939 році. Широко відомо не тільки на весь Дебрецен, а й далеко за його межами і озеро посеред заповідника, на берегах якого розташовані не тільки човнова станція, а й зоопарк, парк атракціонів, літній театр, стадіон, будинки відпочинку і величезний термальний комплекс з пляжами, готелями і салонами краси.
Крім самого озера прикрашає Дебрецен аквапарк. Коли туди заходиш, то відразу потрапляєш в тропічний рай!! Скрізь ростуть живі пальми і різні всякі тропічні рослини. Тут аж одинадцять водних гірок різної протяжності, оточених чудовими тропічними рослинами. Розкішні джакузі (сімейні і групові), коридори з бурхливою течією, які ведуть в затишні басейни в гротах, дитячий басейн, водні гриби і стіна скелелазів, з декількома трасами різної складності, яку омивають штучні хвилі. Головний плавальний басейн розміром 50 х20 метрів розташований неподалік від залу лікувальних гарячих басейнів, під одним дахом з яким розташовані ще вісім басейнів: 2 басейни для лікувальної гімнастики, 4 термальних басейнів, два басейни з холодною і гарячою водою, і кілька саун. Не тільки лікувальні та розважальні процедури надає Дебрецен - аквапарк радує відвідувачів ще і терасою-солярієм.
Приємні хвилини перебування в Угорщині залишилися позаду та ця подорож нашим вихованцям запам’ятається на все життя.
четвер, 9 липня 2020 р.
Всеукраїнський методичний челендж "Позашкілля єднає"
А ось ще один результат спільної діяльності позашкільників!
Педагоги Великобірківського БТШ з радістю доєдналися до Всеукраїнського методичного челенджу #ПозашкілляЄднає#, який ініціював Центр позашкільної освіти ім. О.Разумкова Бердичівської міської ради Житомирської області з метою навчально-методичного та організаційного супроводу формування нового досвіду у чотирьох напрямках роботи, неперервного розвитку педагогів в умовах вивчення досвіду ЗПО України.
Наші керівники гуртків представили з досвіду роботи методичний посібник з розробками конспектів інтегрованих занять, який ввійшов у збірку методичних матеріалів технічного напряму Всеукраїнського челенджу "ПозашкілляЄднає". Збірник має понад 200 сторінок різних цікавинок та креативних новинок з технічної творчості. Ці авторські роботи, ми зможемо впроваджувати у своїй діяльності, апробувати у методичній лабораторії, пристосовувати до освітніх умов нашого закладу.
Дякуємо організаторам за цікавий досвід методичної співпраці, пророблену величезну за обсягом роботу і чудові іменні сертифікати!
Приємно працювати з професіоналами та творчими особистостями!
Співпрацюємо заради розвитку позашкільної освіти та формування нового покоління українських дітей!
пʼятниця, 3 липня 2020 р.
Кожен раз по-новому, цікаво і корисно! Впровадження Української Хартії вільної людини сьогодні на часі!
3 липня 2020 року в режимі онлайн відбувся просвітницький інтерактивний захід "Громадянська освіта крізь призму впровадження Української Хартії вільної людини в освітній процес", у якому взяли участь педагогічні працівники м. Тернопіль і Тернопільського району та методисти ТОКІППО.
Метою заходу було надання методичних та практичних рекомендацій педагогічним працівникам щодо впровадження системи духовних та моральних цінностей, які пропонує УХВЛ для формування громадянина-патріота.
У відкритті заходу взяла участь заступник начальника управління освіти і науки Тернопільської ОДА Ганна Зварич. У своєму виступі п. Ганна зазначила, що сьогодні нам потрібно сформувати цілісну особистість на цінностях, які пропонує нам Українська Хартія вільної людини. Заступник директора з науково-педагогічної та виховної роботи ТОКІППО Володимир Мисик, привітав учасників заходу та наголосив на практичній реалізації програми в онлайн режимі.
Учасники заходу мали можливість почути відеозвернення дипломата, Надзвичайного та Поважного Посланника України 1 класу Данила Лубківського та члена-засновника Української Гельсінської групи 1 грудня, віцеректора УКУ м. Львова, Мирослава Мариновича.
Про застосування УХВЛ як моделі структурованих ціннісних орієнтирів для розвитку школяра та шкільної спільноти наголосив у своєму виступі Ігор Ковалик, голова ГО "Гуртом", співкоординатор обласної програми.
Доктор біологічних наук, професор, завідувач кафедри медичної інформатики ТДМУ ім. І.Горбачевського Дмитро Вакуленко закцентував увагу на тому, що цінності в часи випробувань та сучасних викликів дають нам можливість втримати рівновагу і чітке розуміння як нам діяти. На завершення заходу завідувач центру виховної роботи, захисту прав дитини та громадянської освіти Світозара Хома, завідувач відділу організаційно-методичної та інформаційно-видавничої діяльності Марія Мартинів, методист навчально-методичного центру психологічної служби і соціальної роботи Світлана Демидась та методист центру виховної роботи, захисту прав дитини та громадянської освіти Світлана Буняк провели тренінг для учасників "УХВЛ-ціннісний орієнтир у час невизначеності".
"Українська Хартія вільної людини -це вибір "бути"!
Підписатися на:
Дописи (Atom)